Історія

Історія розвитку сімейної медицини в Україні

В Україні прийнято вважати початок розвитку ЗПСМ в сучасному її розумінні з 1987–1988 років, коли було запроваджено регіональний експеримент у Львові, розроблені моделі поступового переходу терапевтів і педіатрів від дільничного до сімейного принципу обслуговування.

Проф Заремба Є,Х. (1935-2021)
Проф Заремба Є,Х. (1935-2021)

У 1992 році Основами законодавства України про охорону здоров’я, прийнятими Верховною Радою, визначено пріоритетний розвиток ПМД. З тих пір почала розвиватися нормативна база для широкого впровадження ПМД в Україні, продовжило впровадження сімейної медицини у м. Комсомольськ, м. Вознесенськ, Запорізькій, Хмельницькій, Харківській областях та інших регіонах. Виникла потреба у підготовці кадрів ЗПСМ, створення кафедр сімейної медицини, громадської організації та розвитку нової лікарської спеціальності – «загальна практика–сімейна медицина». Так, у 1995 році змінено назву кафедри терапії на кафедру терапії з курсом сімейної медицини у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького, створено асоціацію сімейних лікарів Львівщини. У 1996 році почали створюватися кафедри сімейної медицини в медичних ЗВО України.

Перша кафедра сімейної медицини була створена в Національній медичній академії післядипломної освіти (НМАПО) імені П.Л. Шупика, яку очолив проф. Г.І. Лисенко.

Сумісними зусиллями проф. Є.Х. Заремби та проф. Г.І. Лисенка у 1997 році засновано Українську асоціацію сімейної медицини, яка у 1999 році стала членом Всесвітньої асоціації сімейних лікарів WONCA та територіально увійшла до Європейського регіону. Першим президентом Української асоціації сімейної медицини став проф. Г.І. Лисенко. З тих пір основні історичні події розвитку сімейної медицини відбувались на Київщині і за його сприяння.

На сьогодні проф. Г.І. Лисенка (02.07.1947 – 09.10.2013) прийнято вважати засновником сімейної медицини в Україні. За його сприяння в Україні створено перший фаховий науково-практичний журнал «Сімейна медицина» (1999 р.), головним редактором якого був проф. Г.І. Лисенко; у 2005 році створено перший в Україні факультет «Загальна практика–сімейна медицина» в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, деканом якого було обрано проф. Г.І. Лисенка. Факультет наприкінці 2009 року був реорганізований в Інститут сімейної медицини НМАПО імені П.Л. Шупика, першим директором якого обрано проф. Г.І. Лисенка. За сприяння проф. Г.І. Лисенка в Україні була затверджена академічна спеціальність «Загальна практика–сімейна медицина» та вперше в Україні у 2010 році відкрито нову наукову спеціальність «Загальна практика–сімейна медицина» (14.01.38), що була затверджена наказом ВАК України від 29 квітня 2010 р. № 237, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 315/17610 від 5 травня 2010 р., і рішенням ДАК України було відкрито вперше спеціалізовану вчену раду Д 26.613.06 із захисту докторських і кандидатських дисертацій зі спеціальностей 14.01.02 – внутрішні хвороби, 14.01.38 – загальна практика–сімейна медицина при НМАПО імені П.Л. Шупика, головою ради призначено проф. Г.І. Лисенка, який створив одну з найпотужніших наукових шкіл з сімейної медицини в Україні. Ім’я і наукові досягнення проф. Г.І. Лисенка широко відомі та цінуються в Україні і за кордоном.

Проф Лисенко Г.І. (1947 –2013)

Основні етапи розвитку сімейної медицини в Україні:

  • 1987 р. – затвердження МОЗ України регіонального експерименту у Львові: розроблення тимчасових нормативних документів, першої кваліфікаційної характеристики, функціональних обов’язків сімейних лікарів, моделей поступового переходу терапевтів і педіатрів від дільничного до сімейного принципу обслуговування.
  • 1991 р., м. Львів – перехід до підготовки лікарів загальної практики з числа випускників інститутів у 3-річній інтернатурі.
  • 1992 р., МОЗ України – затвердження учбового плану і програми спеціалізації (інтернатури) випускників за спеціальністю «лікар загальної практики».
  • 1992 р., м. Дрогобич – відкриття першої в Україні амбулаторії сімейної медицини.
  • 1994 р., МОЗ України – затвердження кваліфікаційної характеристики лікаря за спеціальністю «Сімейна медицина».
  • 1995 р., МОЗ України – затвердження посади «лікар загальної практики–сімейний лікар».
  • 1995 р., МОЗ України – затвердження навчального плану та програми циклу спеціалізації з сімейної медицини.
  • 1995 р. – кафедру терапії у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького реорганізовано на кафедру терапії з курсом сімейної медицини.
  • 1996 р., Київська медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика – відкриття першої кафедри сімейної медицини шляхом реорганізації кафедри терапії №1 (18 грудня 1996 р.) і з 2001 р. кафедри сімейної медицини існують у 17 медичних вишах України.
  • 1997 р., МОЗ України – включення до номенклатури лікарських спеціальностей спеціальності «Загальна практика–cімейна медицина».
  • 1997 р. – створення Української асоціації сімейної медицини.
  • 1999 р. – починає видаватися науково-практичний журнал «Сімейна медицина».
  • 2004 р. – експеримент в м. Комсомольськ Полтавської області зі створення сучасної інноваційної моделі надання якісних медичних послуг населенню з пріоритетним впровадженням сімейної медицини (наказ МОЗ від 16.01.2004 № 16).
  • 2004 р. – експеримент з міжнародною участю щодо впровадження сучасної моделі сімейної медицини в Автономній Республіці Крим, Запорізькій та Хмельницькій областях (наказ МОЗ від 06.07.2004 № 338).
  • 2005 р., Київська медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика – створення першого факультету «Загальна практика–сімейна медицина».
  • 2009 р. – створення у Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика Інституту сімейної медицини.
  • 2011 р. – впровадження реформування системи охорони здоров’я на засадах сімейної медицини у пілотних регіонах – Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві. У процесі реалізації пілотних проектів відбулося:

1) розмежування первинної та вторинної медичної допомоги, пріоритетний розвиток первинної медичної допомоги на основі загальної практики – сімейної медицини,

2) створення центрів первинної медико-санітарної допомоги з розвиненою мережею амбулаторій у містах та сільській місцевості;

3) запровадження оплати праці за обсяг та якість медичної допомоги (національні протоколи та індикатори);

4) запровадження державного регулювання цін на ліки та їх відшкодування.

2017 р. – реформування фінансування системи охорони здоров'я – перехід від утримання мережі медичних закладів до стратегічної закупівлі медичних послуг на контрактній основі, створення єдиного закупівельного агентства – Національної служби здоров'я України (НСЗУ), що виступає державним страховиком для чітко визначеного пакету послуг, що фінансується із загального податкового фінансування, укладаючи договори на надання послуг з державними та приватними постачальниками. Постачальники медичних послуг стали некомерційними комунальними автономними підприємствами. Пацієнти почали укладати з лікарями декларації на надання медичних послуг. Фінансування на первинній ланці здійснюється за принципом капітаціної ставки і забезпечує безкоштовний державний гарантований пакет медичної допомоги за державною Програмою медичних гарантій. Запроваджено принцип «гроші йдуть за пацієнтом», що мотивує медичних працівників надавати якісні послуги пацієнтам, створено електронну систему охорони здоров'я, електронні медичні записи, запроваджено e-Health, класифікацію ICPC-2, впроваджено відшкодування вартості ліків на амбулаторному рівні за Програмою «Доступні ліки»

2018 р. – розширюється пакет гарантованих медичних послуг, розпочато надання послуг з ментального здоров’я лікарями первинної медичної допомоги за програмою ВООЗ mhGAP.

2021-2022 – пандемія COVID-19 та повномасштабна Російсько-Українська війна вносять свої корективи в організацію, забезпечення та надання медичних послуг на первинній медичної допомоги.

Джерела

Історія створення, інституційна спадковість і розвиток Інституту сімейної медицини

ГО «Інститут сімейної медицини України» є послідовником навчально-наукового Інституту сімейної медицини (ІСМ), який функціонував як структурний підрозділ у складі Національного університету охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика до кінця 2022 року.

Інститут сімейної медицини розпочав своє функціонування у 2005 році як факультет «загальна практика – сімейна медицина», створений при НМАПО імені П.Л. Шупика (наказ НМАПО імені П. Л. Шупика від 19.07.2005 № 1415). На виконання рішення Колегії МОЗ України у 2009 р. факультет «загальна практика – сімейна медицина» було реорганізовано в Інститут сімейної медицини (наказ НМАПО імені П. Л. Шупика від 30.11.2009 № 3694 «Про створення Інституту сімейної медицини НМАПО імені П. Л. Шупика»). У 2010 р. МОЗ України Інститут визначено основним координатором розвитку первинної медичної допомоги в Україні (наказ МОЗ України від 07.06.2010 № 466) та покладено такі основні функції: організація та впровадження якісної та ефективної системи підготовки спеціалістів за фахом «Загальна практика – сімейна медицина»; координація наукових досліджень у галузі сімейної медицини; участь у здійсненні науково-методичного супроводу впровадження сімейної медицини в первинну ланку охорони здоров’я України та формування стратегічних напрямків її розвитку.

Першим директором і засновником ІСМ став професор Г.І. Лисенко, який на той час був засновником і президентом Української асоціації сімейної медицини, головним редактором журналу «Сімейна медицина», завідувачем кафедри сімейної медицини та деканом факультету «загальна практика – сімейна медицина». Після його передчасної смерті посаду директора ІСМ обійняв проф. Шекера О.Г.

Лисенко Г.І. (02.07.1947 – 09.10.2013)

Заступником директора з моменту заснування стала Ткаченко В.І. – на той час доцент кафедри сімейної медицини і учениця професора Лисенка Г.І.

Ткаченко В.І.

За часи своєї діяльності ІСМ забезпечував лідерство розвитку первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини в Україні, післядипломної підготовки лікарів і науковців загальної практики – сімейної медицини в державі, координацію розвитку лікарської і наукової спеціальності «Загальна практика – сімейна медицина», експертний супровід реформування первинної допомоги на всіх етапах. Співробітники ІСМ брали участь у створенні та рецензуванні законодавчих, нормативних і медико-технологічних документів в сфері первинної медичної допомоги, підручників, посібників, методичних рекомендацій для лікарів, проведенні науково-дослідних робіт і проєктів, освітніх заходів конференцій, форумів, активній співпраці з міжнародними організаціями а спільнотами сімейних лікарів, впровадженні міжнародного досвіду та інновацій в реалії сьогодення.

Незважаючи на активну високопрофесійну діяльність і вагомі досягнення Навчально-науковий Інститут сімейної медицини припинив своє існування у складі НУОЗ України імені П.Л. Шупика у зв’язку з реорганізацією університету.

З метою продовження започаткованих традицій та всіх видів діяльності було створено ГО «Інститут сімейної медицини України», засновником і президентом якого стала професор, д.мед.н. Ткаченко Вікторія Іванівна.

Джерела:

  • Шекера О.Г., Медведовська Н. В., Ткаченко В.І. Жестерьов А.А Інститут сімейної медицини – лідер розвитку первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини в Україні // Здоров’я суспільства. – 2018. – Т. 7, №1. – С.31-38. 10.22141/2306-2436.7.4.2018.148362
  • Ткаченко В.І. Історія розвитку та сучасний стан первинної медичної допомоги за кордоном та в Україні, нормативно-правова база впровадження сімейної медицини в Україні // Сімейна медицина. – 2015. – № 3. – С. 12-18 https://www.researchgate.net/publication/360653327_Istoria_rozvitku_ta_sucasnij_stan_pervinnoi_medicnoi_dopomogi_za_kordonom_ta_v_Ukraini_normativnopravova_baza_vprovadzenna_simejnoi_medicini_v_Ukraini
  • Tkachenko V. Review of Ukrainian Health Care Reformation on Principles of Family Medicine Family Medicine and Primary Care Review. – 2017. – №19 (4). – P.425-429 DOI 10.5114/fmpcr.2017.70820